Вибір редактора том 117: Порівняння результатів нейророзвитку,
освіти та соціально-економічних показників у зрілому віці у
жінок з епілепсією та без неї: Систематичний огляд та мета-аналіз.
Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення
неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
Головна праця Чарльза Дарвіна «Походження видів» (1859) - одне з ключових віх
шляху до відкриття нами розвитку людини та відносин між ним та іншими живими
організмами. Ця книга, безперечно, була великим науковим кроком уперед, але вона
також породила кілька глибоко проблематичних ідей: одна з них, псевдонаука
"євгеніка", тобто очищення людства шляхом припинення дітонародження людей, які,
як вважається, мають спадкові хвороби та інші небажані риси, була вперше
запропонована зведеним кузеном Дарвіна сером Френсісом Гальтоном у його книзі
«Спадковий геній» у 1869 році. Епілепсія була одним із захворювань, що стало
мішенню для євгеніків, які перетворили ідеї Гальтона на закони, покликані
перешкодити людям з епілепсією передавати свої «погані гени». Програма примусової
стерилізації та евтаназії, введена в Німеччині в 1940-х роках, була зенітом євгенічної
політики в дії, але останні правові залишки цих ідей були усунуті зовсім недавно:
наприклад, в 1956 році сімнадцять штатів США все ще забороняли людям з епілепсією
одружуватися, а останній штат США скасував це законодавче обмеження лише 1980
року. У Великобританії закон, який забороняє людям з епілепсією одружуватися, був
скасований тільки в 1970 р. [1].
Хоча той факт, що за останні десятиліття євгенічні норми були виключені із
законодавчих актів, може бути підтвердженням того, що помилкові ідеї, які лежали в їх
основі, йдуть у минуле, вони, як і раніше, сприяють стигматизації епілепсії і можуть
бути легко відроджені шляхом посилання на постійне зростання кількості генетичних
факторів ризику епілепсії [2].
У цьому контексті мій вибір як редактора з поточного тому журналу «Seizure» - мета-
аналіз Paolo Pierrino Mazzone та ін. епілепсії – з додатковим фактором прийому
протинападові препаратів або без нього. Не дивно, що материнський діагноз епілепсії
підвищує ймовірність того, що дитині буде поставлено діагноз розладу аутистичного
спектру (РАС, відношення шансів 1,67), синдрому дефіциту уваги/гіперактивності
(СДУГ, відношення шансів 1,59) або особливих освітніх потреб (відношення шансів
2,6). Відносні ризики, як і раніше, підвищені у жінок з епілепсією, які не приймали
протинападові препарати під час вагітності. Однак абсолютні ризики таких наслідків
вагітності низькі: Діагноз РАС був поставлений лише 1,4%, діагноз СДУГ – 4,9%,
дитяча епілепсія – 2,6%, а розумова відсталість – 0,9% усіх дітей. Ці цифри засновані
на невиборних когортах матерів з широким спектром епілепсії, і ризик народження
дитини з одним із перерахованих результатів може бути набагато вищим або нижчим у
конкретних обставинах, проте на рівні популяції розмір цих ризиків ясно демонструє
хибність євгенічної політики минулого.
Література
(1) Anonymous. The history and stigma of epilepsy. Epilepsia 2003;44(Suppl. 6):12–14, 2.
(2) Zhang MW, Liang XY, Wang J, Gao LD, Liao HJ, He YH, Yi YH, He N, Liao WP; China
Epilepsy Gene 1.0 Project. Epilepsy-associated genes: an update. Seizure 2023 Sep
23:S1059-1311(23)00254-6.
(3) Mazzone PP, Hogg KH, Weir CJ, Stephen J, Bhattacharya S, Richer S, Chin RFM.
Comparison of neurodevelopmental, educational and adulthood socioeconomic
outcomes in offspring of women with and without epilepsy: A systematic review and
meta-analysis. Seizure 2024;117:213-221
Вибір редактора том 116: Гени, пов'язані з епілепсією: оновлена інформація.
Маркус Ройбер, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення
неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop
Road, Sheffield, S10 2JF
Вражаючий науковий прогрес був досягнутий у багатьох галузях медицини, але було б
вірним стверджувати, що найбільш вражаюче зростання розуміння за останнє століття
відбулося в генетиці. Легко забути, що відкриття того, що гени складаються з ДНК, було
зроблено лише в 1952 році, а молекулярна структура ДНК була описана роком пізніше.
Відтоді відбулося різке прискорення зростання знань у цій галузі: Якщо для
встановлення того, що синдром Дауна викликаний наявністю додаткової копії
хромосоми 21 (1959), знадобилося кілька років, то темпи зростання наукових розробок
у клінічній генетиці пішли по експоненціальній траєкторії з моменту відкриття
секвенування ДНК у 1975 році, його більшої доступності та зниження вартості [1, 2].
Темпи іновацій у клінічній генетиці в цілому відображаються і в галузі епілепсії: До
2017 року команда, яка підготувала мій редакторський вибір з поточного випуску
журналу «Seizure», змогла скласти список із 977 генів, пов'язаних з епілепсією [3].
Однак багато генетичних відкриттів, зроблених з того часу, вимагали оновлення цього
списку. Новий список Wang та ін. (мій вибір як редактора з цього спеціального випуску
«Seizure», присвяченого генетиці епілепсії) є вражаючою роботою: Оновлений пошук
виявив майже 3 000 генів, потенційно пов'язаних з епілепсією. Близько половини цих
генів (1 506) були знайдені в базі даних «Менделевське наслідування у людини»
(OMIM). Серед них 168 генів епілепсії (86 з яких були додані нещодавно), 364 гени,
пов'язані з епілепсією, асоційованою з нейророзвитком (у тому числі 291 новий), і 974
гени, пов'язані з епілепсією (на 438 більше, ніж у першій версії). Перехресні перевірки з
Базою даних мутацій генів людини (HGMD) та PubMed дозволили авторам додати до
нового списку ще 1 440 генів [4].
Ідентифікація та категоризація генів ґрунтувалася на суворій процедурі, що включала
початковий пошук асоційованих з епілепсією генів у базі даних OMIM з подальшим
виключенням елементів, для яких не було точного молекулярно-генетичного
підтвердження або для яких не вистачало інформації про чіткі зв'язки між конкретними
генами та епілепсією у людей. Після додаткового пошуку в HGMD і PubMed ймовірна
релевантність ідентифікованих генів була підтверджена шляхом перехресних посилань
на список з базою даних Seizure-Associated Genes Across Species (SAGAS) (включає 2876
генів, потенційно пов'язаних з нападами або епілепсією у різних видів) і базою даних
Gene4epilepsy (містить 926 генів, включених до панелей епілепсії основних клінічних
постачальників діагностичних послуг і дослідницьких ресурсів).
Звичайно, різке збільшення кількості генів, які зараз потенційно пов'язані з епілепсією,
лише натякає на складні взаємодії між різними генами або генами та факторами
навколишнього середовища і розвитку, які визначають, чи сприяє певна генетична
аномалія виникненню епілепсії або епілептичних нападів. Як підкреслюється в
редакційному коментарі Вей-Пін Ляо (Wei-Ping Liao) у поточному спеціальному випуску
[5], патогенність конкретної генетичної аномалії також залежить від таких факторів як
генетично залежна кількість, тобто нижня межа необхідної кількості генетичної функції
для підтримки біофізіологічної функції, генетично залежна природа (тобто чи є ген
життєво важливим для виживання, обов'язковим для розвитку фенотипів хвороб,
здатним викликати легкі біологічні зміни, але без явних порушень, або
замінним/незамінним) або генетично залежної стадії (тобто стадії розвитку, на якій
експресується певний ген).
Ці складнощі - і той факт, що з нашої точки зору ми можемо бачити лише контури
початку генетичної терапії багатьох форм епілепсії - означають, що, незважаючи на
вражаючий прогрес, досягнутий останнім часом у цій галузі, нам ще багато чому
належить навчитися!
Література
(1) https://www.dna-worldwide.com/resource/160/history-dna-timeline (accessed
11/03/2024).
(2) Claussnitzer M, Cho JH, Collins R, Cox NJ, Dermitzakis ET, Hurles ME, Kathiresan S,
Kenny EE, Lindgren CM, MacArthur DG, North KN, Plon SE, Rehm HL, Risch N, Rotimi
CN, Shendure J, Soranzo N, McCarthy MI. A brief history of human disease genetics.
Nature 2020;577:179-189.
(3) Wang J, Lin ZJ, Liu L, Xu HQ, Shi YW, Yi YH, He N, Liao WP. Epilepsy-associated genes.
Seizure 2017 Jan;44:11-20..
(4) Zhang MW, Liang XY, Wang J, Gao LD, Liao HJ, He YH, Yi YH, He N, Liao WP; China
Epilepsy Gene 1.0 Project. Epilepsy-associated genes: an update. Seizure 2023 Sep
23:S1059-1311(23)00254-6.
(5) Liao WP. Epilepsy-associated genes: discovery, clinical significance, and underlying
principles of genetic medicine. Seizure. 2024 Jan 3:S1059-1311(24)00002-5.
Вибір редактора том. 115: Використання спеціалізованих служб з
епілепсії та показники дотримання режиму прийому протинападових
препаратів у когорті людей з епілепсією, які звертаються за невідкладною
допомогою.
Markus Reuber, доктор медичних наук, академічне відділення
неврології, Університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшир, Glossop
Road, Шеффілд, S10 2JF
Деякі історії не нові, але їх потрібно повторювати, перш ніж вони
матимуть належний ефект. Вибір мого редактора з тому 115 « Seizure» —
одна з таких історій. Дослідження, проведене Mohamed Taha et al, описує
лікування та результати 266 послідовних звернень до відділень невідкладної
допомоги, пов’язаних із нападами, у лікарнях у великому міському районі
Шотландії. (1) Розлади психічного здоров’я в анамнезі (зафіксовані у 35%
звернень до відділень невідкладної допомоги) та активне надмірне вживання
алкоголю та/або рекреаційних наркотиків (спостерігалося у 25% зверненнь)
були визначені як фактори ризику виникнення нападів у екстрених випадках.
Відвідування відділення невідкладної допомоги було показником поганого
результату. Один із 20 пацієнтів, яких спостерігали у відділенні невідкладної
допомоги з невідкладним нападом, помер протягом року після відвідування.
Майже половина виявлених смертей (42,3%) були пов’язані з недостатнім
дотриманням режиму прийму препаратів проти нападів. Неврологічний
персонал (швидше за все, лікарі-неврологи, які навчаються) брав участь лише
в трохи більше чверті відвідувань невідкладної допомоги. Коли вони це
зробили, вони запропонували змінити лікування в більшості випадків (60%).
Ці спостереження не є новими. Попередні дослідження у Великій
Британії показали, що напади є найпоширенішою невідкладною
неврологічною ситуацією, що призводить до звернень до лікарні (що
становить 0,7% позапланових госпіталізацій) (2). Незважаючи на те, що
епілептичні напади є явним маркером гострої неврологічної патології, інші
дослідження показали, що неврологи беруть участь лише в оцінці або
лікуванні меншості випадків (3). Також загальновизнано, що в пацієнтів з
уже існуючою епілепсією недостатня прихильність до лікування є однією з
найпоширеніших причин відвідування відділення невідкладної допомоги з
припадками, і що недотримання прихильності до терапії пов’язане з
триразовим збільшенням смертності (4).
Причина, по якій цю історію потрібно розповісти ще раз, полягає в
тому, що альтернативні шляхи надання медичної допомоги, спрямовані на
відновлення зв’язку пацієнтів, які переживають екстрені напади, до
відповідних спеціалізованих служб, а не просто транспортування їх до
відділення невідкладної допомоги, – були описані, але рідко реалізовані (5).
Постачальники неврологічних послуг все ще занадто часто втрачають
можливість покращити лікування нападів, епілептичних розладів і патологій,
що призвели до них. Звичайно, одного тільки внеску неврологів буде
недостатньо, щоб задовольнити всі медичні, соціальні та психічні потреби
пацієнтів, які звертаються з нападами в відділення невідкладної допомоги,
але це може зробити значний внесок у покращення якості лікування та його
результатів.
